Національна економіка — це історично складена система всіх видів господарської діяльності в межах певної країни.
Національна економіка країни є цілісним організмом, що складається з різних підприємств, галузей і територіальних комплексів.
Найменшою ланкою національної економіки є підприємство — самостійна господарська одиниця, що спеціалізується на виготовленні певної продукції — товарів або послуг.
Підприємства поєднуються в галузі.
Галузь господарства — це сукупність підприємств чи закладів, які виробляють якісно однорідну продукцію чи надають однотипні послуги.
Підприємства кожної галузі займаються певним видом економічної діяльності.
Економічний розвиток — це зміни національної економіки, що забезпечують зростання добробуту та доходів населення; поліпшення якості життя, підвищення ступеня задоволеності головних потреб усіх членів суспільства.
Кожна країна має певні умови для свого економічного розвитку, які становлять її економічний потенціал: природні та трудові ресурси, матеріальні, духовні і культурні цінності. Рівень розвитку національної економіки визначає її положення у світовій економічній системі.
Показники економічного розвитку країни:
1) Валовий внутрішній продукт (ВВП) — сукупна ринкова вартість кінцевих товарів та послуг підприємств, вироблених за рік на території країни.
Під час обчислення ВВП враховують економічну результативність всіх підприємств на території країни — як національних, так і іноземних.
Для оцінки економічного розвитку країни обчислюють загальний ВВП та ВВП на душу населення. Різновидом ВВП є ВНП (пояснити різницю).
2) Структура ВВП — співвідношення між основними секторами господарської діяльності в країні, їхній внесок у накопечення ВВП. У системі національної економіки є галузі, які виробляють товари (виробнича сфера — промисловість, сільське господарство, будівництво) і галузі, що надають послуги (невиробнича сфера — транспорт, зв’язок, торгівля, освіта, фінанси, охорона здоров’я та ін.). Співвідношення зазначених сфер і галузей та їх рівень розвитку визначають й певний економічний розвиток країни.
3) Індекс людського розвитку (ІЛР) — інтегрований (тобто враховує не один, а декілька значень) показник, що використовується для міждержавного порівняння і вимірювання людського потенціалу досліджуваної території. ІЛР містить очікувану тривалість життя, рівень грамотності населення, рівень життя (за ВНП на одну особу), індекс соціально-економічної нерівності, індекс гендерної нерівності, індекс багатовимірної бідності. За показником ІЛР виділяють 4 групи країн.
Приклади ІРЛ країн світу (2015 р.)
| Дуже високий ІЛР (49 країн) |
Високий ІЛР (56 країн) |
Середній ІЛР (39 країн) |
Низький |
|
1. Норвегія — 0.944
2. Австралія — 0,935
3. Швейцарія — 0,930
8. США — 0,915
20. Японія — 0,891
|
50. Білорусь — 0,798
80. Йорданія — 0,748
81. Україна — 0,747
82. Алжир — 0,736
90. Китай — 0,727
|
107. Молдова — 0, 693
109. Туркменістан — 0,688
114. Узбекистан — 0,675
130. Індія — 0,609
141. Лаос — 0,575
|
145. Кенія — 0,548
167. Судан — 0, 479
179. Малі — 0, 419
185. Чад — 0, 392
188. Нігер — 0, 348
|
СЕКТОРАЛЬНА МОДЕЛЬ ЕКОНОМІКИ КРАЇНИ.
1. Первинний сектор економіки об’єднує галузі, пов’язані з видобутком сировини і його переробкою в напівфабрикати. До первинного (аграрно-промислового) сектора належать сільське, лісове господарство, рибальство, полювання і видобуток природного сировини (паливних, рудних і нерудних корисних копалин). Саме первинний сектор — джерело всіх матеріальних ресурсів для економіки. До початку промислової революції первинний сектор посідав найважливіше місце в структурі господарства, а в його складі провідна роль належала сільському господарству. Сьогодні переважання первинного сектора характерно або для відсталих і слаборозвинених економік африканського регіону, або для країн, багатих паливно-енергетичними ресурсами (в першу чергу нафтою).
2. У складі вторинного (промислового) сектора економіки містяться обробна промисловість і будівництво. Назва цього сектора говорить сама за себе, саме сюди передають для подальшої обробки й отримання готових товарів усі добуті первинним сектором ресурси. У сучасному світі країни, у яких переважає в структурі економіки вторинний сектор, прийнято називати індустріальними.
3. Третинний сектор економіки — це сфера послуг. Сюди належать усі види діяльності, пов’язані з обслуговуванням населення: транспорт, торгівля, туризм, наукова діяльність, освіта, охорона здоров’я, фінансова діяльність. В останні роки в цьому секторі високими темпами розвиваються інформаційні технології. Країни, у яких переважає третинний сектор економіки, називають постіндустріальними, або інформаційним суспільством. Це країни — лідери економічного розвитку.
Д/З: Підручник, опрацювати § 2, 3
| 
