Справжнє сільське господарство з’явилося понад 10 тис. років тому, коли люди окультурили дикорослі рослини і приручили диких тварин.
Поширилося воно по світу з кількох осередків, розташованих в Азії, Африці, Середземномор’ї, Америці.
Занято 20% економічно активного населення світу.
Сільське господарство — вид матеріального виробництва, що займається вирощуванням культурних рослин та розведенням домашніх тварин.
Забезпечує населення → продуктами харчування,
промисловість → сировиною.
Галузі: тваринництво і рослинництво (землеробство).
Потужні виробники с/г продукції: Китай, Індія, США, Індонезія, Бразилія, Нігерія, Мексика, Японія, Росія, Франція.
Чинники розвитку с/г:
1.Природно-географічні: земельно-ґрунтові (типи ґрунтів) й агрокліматичні ресурси (тепло та волога).
2.Соціально-економічні: форми земельної власності, характер землекористування, рівень розвитку агрокультури, аграрна політика держави тощо.
Типи розвитку:
1. Інтенсивний - покращення технічного оснащення, хімізації; впровадження наукових досягнень (розвинені країни, постсоціалістичні Центральної Європи, нові індустріальні Східної Азії)
2. Екстенсивний - розширення посівних площ, збільшення поголів'я худоби (країни, що розвиваються)
Земельні ресурси — це землі, що їх систематично використовують або які придатні до використання для певних господарських потреб.
Типи: 1. С/г угіддя: орні землі (рілля), багаторічні насадження, пасовища і сіножаті.
2. Інші: землі під лісами, населенними пунктами, транспортними лініями, малопригодні....
Аграрні відносини — це економічні відносини, що виникають у сільському господарстві щодо володіння й використання землі, виробництва, розподілу, обміну й споживання сільськогосподарської продук- ції та послуг.
Типи:
1. Общинне землеволодіння — общинні та племенні форми (Африка, Азія, ЛатинськаАмериа)
2. Велике землеволодіння і дрібне землекористування — напівфеодальні форми, сучасним прикладом яких є латифундії у країнах Латинської Америки.
3. Дрібнотоварне селянське господарство — напівкапіталістичні форми, що поширені в багатьох країнах, зокрема в Україні.
4. Сімейна ферма і довгострокова оренда землі — капіталістичні форми, характерні для багатьох країн світу, насамперед економічно розвинених.
Сільське господарство постійно розвивається, змінюється й удосконалюється, переживає кардинальні якісні зміни,
які називають сільськогосподарськими революціями:
1. Зелена ( 60–70-ті роки ХХ ст.) - виведення й використання високопродуктивних сортів рослин, меліорації, застосуванні мінеральних добрив, пестицидів, механізації виробництва, що різко збільшило урожайність головних зернових культур, насамперед у країнах, що розвиваються.
2. Біла — стрімке зростання виробництва молока і яєць завдяки використанню високопродуктивних порід худоби і домашньої птиці.
3. Коричнева — глибока інтеграція с/г і харчової промисловості для комплексної переробки, застосування сучасних методів зберігання сільськогосподарської сировини.
4. Біотехнологічна - ґрунтується на використанні досягнень генної інженерії, комп’ютеризації й інформатизації с/г виробництва.
| 
