Тваринництво забезпечує населення цінними продуктами харчування – молоком, маслом, м'ясом, яйцями, а харчову промисловість – сировиною.
На структуру, розміщення, спеціалізацію тваринництва країни впливає характер кормової бази, який у різних її місцевостях різний. Понад третину всіх посівних площ в Україні зайнято під кормовими культурами, до яких належать кукурудза на силос і зелений корм, а також соя (в Лісостепу), кормовий люпин (на Поліссі), кормові боби (в західних областях). Решта кормових угідь зайнята під посівами однорічних трав і озимих на зелений корм, багаторічних трав, кормових коренеплодів тощо.
1. Скотарство – провідна галузь тваринництва. Вона забезпечує потреби населення в молоці, дає сировину для харчової та легкої промисловості.
Поширене скотарство в усіх областях і районах України. Найбільше великої рогатої худоби з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь в Лісостепу і на Поліссі.
В основному в країні скотарство має молочно-м'ясний напрям, тобто у структурі продукції, що виробляється, більшу частину становить молоко.
Навколо великих міст і в рекреаційних районах переважає молочний напрям. Висока частка виробництва молока характерна і для господарств у поліських, західних, лісостепових областях, де є для цього кормова база.
Скотарство дає також багато м'яса (яловичина і телятина). М'ясні породи великої рогатої худоби вирощують на відгоді- вельних пунктах поблизу цукрових, спиртових, крохмале-па- токових заводів, у спеціалізованих господарствах, що займаються вирощуванням і відгодівлею тварин.
2. Свинарство в Україні посідає друге місце після скотарства. Частка свинини у виробництві м'яса наближається до 40%. Основна частина поголів'я свиней зосереджена на Поліссі, в Степу та в Лісостепу, хоча спеціалізація цієї галузі в різних районах неоднакова. На Поліссі і в Лісостепу переважають породи м'ясо-сального, в Степу – сального напрямів. (Поміркуйте, від чого це залежить.)
Найбільше свиней на 100 га сільськогосподарських угідь спостерігається у Вінницькій, Київській, Черкаській, Хмельницькій, Закарпатській, Чернівецькій та Рівненській областях.
3. Важливе місце серед галузей тваринництва займає птахівництво. Крім дієтичного поживного м'яса птахівництво дає яйця, а також пір'я і пух. Для галузі характерний найвищий у тваринництві рівень механізації і автоматизації.
У структурі птахівництва переважає вирощування курей (94%), розводять також качок, гусей та індиків. Ця галузь добре розвинута в Київській, Львівській, Донецькій, Дніпропетровській областях та в Криму. (Чому?)
Птахівництво відіграє в основному допоміжну роль у різних типах господарств, проте є і спеціалізовані підприємства – птахофабрики і птахорадгоспи. Кормовою базою птахівництва є концентровані корми. Найкраще птахоферми поєднуються з молочним скотарством та вівчарством, оскільки ці галузі не є конкурентами в споживанні кормів.
4. Вівчарство – одна з найдавніших галузей тваринництва в Україні. Найбільшого поширення набуло воно в Степу і Карпатах. Внаслідок екстенсивного характеру вівчарства трудові витрати тут менші, ніж в інших галузях тваринництва країни. Вівчарство майже повністю базується на природних кормових угіддях. Кормова база його в зимовий період недостатня. Продукція галузі дуже цінна. В легкій промисловості використовують вовну, смушки та овчину. Крім того, вівчарство дає м'ясо (баранина), молоко, жир.
5. Кролівництво дістало розвиток на Поліссі та в Лісостепу. (В чому переваги і недоліки цієї галузі? Яке значення в її розвитку мають підсобні господарства?)
6. Шовківництво. Найпоширеніше воно в степовій і лісостеповій зонах України. Тут зосереджено основні площі шовковиці, листям якої живиться гусінь тутового шовкопряда. З її коконів виробляють натуральне шовкове волокно. У Києві працює єдиний в Україні шовковий комбінат, що постачає країні тканини з натурального шовку.
7. Бджільництво як галузь тваринництва, що дає надзвичайно цінну продукцію – мед, віск, прополіс, пилок, маточне молочко, найпоширеніше в Степу, Лісостепу і Карпатах. Продукція бджільництва активно використовується різними галузями харчової промисловості, зокрема лікеро-горілчаною, пивобезалкогольних напоїв та ін. Крім того, виробництво багатьох видів ліків базується також на цій сировині. (Як, на вашу думку, впливають екологічні проблеми на розвиток бджільництва? )
8.Ставкове рибництво має в Україні значні перспективи розвитку, які реалізовані далеко не повністю. Найбільш розвинуте воно в Лісостепу і Карпатах.
Основна частина загального вилову риби і морепродуктів в Україні припадає на моря і океани. Скорочення вилову тріски, пікші, оселедців, морського окуня компенсується розширенням промислу менш цінних видів – мойви, минтая, сардин, скумбрії, ставриди. Головні рибопереробні підприємства знаходяться у Вилковому (Одеська область), Білгороді-Дністровському, Іллічівську, Одесі, Очакові, Миколаєві, Херсоні, Євпаторії, Севастополі, Ялті, Генічеську, Бердянську, Маріуполі. (Знайдіть ці міста на карті.) Частина риби і морепродуктів переробляється безпосередньо в морі на плавучих рибоконсервних заводах.
На базі тваринництва, включаючи кліткове звірівництво, яке поширене в Лісостепу, розвиваються вовняна, шкіряна і взуттєва промисловість та хутрове виробництво.
–
Сільськогосподарське виробництво в Україні має зональний характер спеціалізації.
1. Поліська агропромислова зона - природні умови сприяють розвитку тваринництва (молочно-м'ясне скотарство і свинарство), льонарства, картоплярства і зернового господарства.
2. Лісостепова агропромислова зона - родючі ґрунти і достатня зволоженість, переважає рослинництво буряківничо-зернового напряму з м'ясо-молочним скотарством і свинарством.
3. Степова агропромислова зонана родючих ґрунтах при недостатній зволоженості сформувалась зона зернових і олійних культур (яких саме?) з розвинутим овочівництвом, баштанництвом і виноградарством, м'ясо-молочним скотарством.
4. Навколо великих міст і промислових центрів виникли приміські зони господарства, які спеціалізуються на вирощуванні овочів і фруктів, виробництві молока і м'яса, яєць. Утворення приміських зон визначають не природні умови, а потреби населення міст у тваринницькій і плодоовочевій продукції. їх спеціалізація не залежить від природної зони.
5. У Карпатах і Криму (гірські і передгірні території) природні умови своєрідні, що позначається на особливостях господарювання. (Поясніть, у чому полягає ця своєрідність.)
У Криму вирощують виноград, тютюн, розвинуте садівництво, тваринництво має молочно-м'ясний напрям. У гірських районах випасають овець.
У Передкарпатті вирощують зерно, льон, хміль, картоплю, розвинуто тут скотарство і свинарство. У горах Карпатах, на полонинах, випасають овець.
На Закарпатті переважаючими напрямами господарства є скотарство, виноградарство та вирощування тютюну. (Чим зумовлена така спеціалізація? Які природні умови цьому сприяли?)
Д/з. Опрацювати § 15
| 
