Екосистема – сукупність організмів різних видів, які взаємодіють між собою і з середовищем через колообіги речовин і енергії.
Завдання №1. Доповнити схему "Структура екосистеми", користуючись матеріалом під схемою.
У структурі будь-якої екосистеми розрізняють абіотичну (умови середовища існування) та біотичну (сукупність взаємопов’язаних організмів) частини. До абіотичної частини належать: неорганічні сполуки (кисень, вуглекислий газ, азот, вода тощо), органічні сполуки (рештки організмів і продукти їхньої життєдіяльності), мікроклімат (середньорічна температура, вологість тощо). Біотичну частину становлять популяції організмів з різним типом живлення: продуценти – автотрофні організми (рослини, хемотрофні прокаріоти); консументи – гетеротрофні організми, які живляться іншими організмами, соками цих організмів або їхніми рештками (рослиноїдні тварини, хижаки, паразити); редуценти – гетеротрофні організми, які живляться залишками або продуктами життєдіяльності організмів, розкладаючи їх до неорганічних сполук (членистоногі, гриби, бактерії).
Отже, екосистему складено з живих та неживих компонентів. У межах екосистеми відбувається повний цикл обміну речовин, починаючи з утворення органічних сполук і закінчуючи її розкладанням на неорганічні складники. Екосистема зберігає стійкість протягом певного часу, що забезпечується структурою біотичних та абіотичних компонентів та їхніми взаємодіями.
Характеристики екосистем:
1. Видове різноманіття → видове багатство (кількість видів) та рівномірність (співвідношення розподілу особин між видами в екосистемі). 2. Щільність популяцій – число особин (тварин, рослин, мікроорганізмів) на одиницю об’єму (води, повітря або ґрунту) або поверхні (ґрунту або дна водойми). 3. Біомаса – загальна маса органічної речовини екосистеми на одиницю поверхні.
max → тропічні ліси
Біологічна продуктивність - кількість біомаси, відтвореної організмами екосистеми за одиницю часу.
Властивості екосистем:
1. Цілісність. 2. Стійкість.
3. Здатність до самовідтворення.
4. Саморегуляція.
Цілісність екосистеми забезпечується взаємозв’язками організмів між собою та чинниками неживої природи. Унаслідок цих взаємозв’язків виникають потоки енергії та колообіг речовин, що об’єднують усі складники екосистеми в єдину цілісну систему. Стійкість екосистеми залежить від різноманітності форм життя в ній, від стійкості організмів і популяцій, які до неї входять. Вона виявляється в їхній здатності до збереження в несприятливих умовах. Отже, основою стійкості організмів є їхня здатність до адаптації. Здатність до самовідтворення зумовлена здатністю популяцій організмів, які входять до складу екосистеми, відтворювати свою чисельність, а також брати участь у регуляції чисельності популяцій інших видів. Саморегуляція екосистем полягає в коливаннях показників їхньої продуктивності і потоків енергії навколо оптимальних значень
Основні біоми Землі.
Біом – великий тип екосистем, який характеризується схожим характером рослинності та займає певні регіони планети.
1916 р. Фредерік Клементс (амер.) → термін
види: наземні та водні біоми
залежать від кількості сонячної радіації та вологості
Завдання №2. Скласти схему "Види біомів", користуючись матеріалом:
До наземних біомів належать тундра, степ, пустеля, тайга, ліси (листопадні, субтропічні сухі, тропічні, гірські) тощо. Водні біоми поділяють на прісноводні та морські. Прісноводні біоми – стоячі води (озера, ставки), текучі води (річки, потоки) та болота. До морських біомів належать, наприклад, пелагіаль (відкритий океан), континентальний шельф (прибережні води), літораль (зона узбережжя дна), естуарії (прибережні бухти, проливи, гирла рік тощо).
У межах України:
1. Листопадні ліси → в помірному поясі в умовах достатньої вологості.
опадів≈ 600 – 700 мм.
2. Степи → в помірному поясі в умовах посушливого клімату.
опадів ≈ від 250 до 750 мм.
3. Гірські ліси Карпат → в помірному поясі в умовах достатньої вологості.
опадів ≈ 650 – 750 мм.
4. Субтропічні сухі ліси Південного узбережжя Криму
опадів ≈ 600 мм на рік
Штучні екосистеми людина створює для власних потреб:
вирощування рослин, які людина використовує в їжу (поля, сади)
захист ґрунтів (лісосмуги)
зниженню рівня шуму в містах, місце відпочинку (сквери, парки)
вивчення тварин і рослин (зоопарки, ботанічні сади...)
Д/З: §27 (Андерсон О.А.), т/з №6, за бажанням повідомлення
